Біловол Тетяна, 10-ім кл., 15 років
Кравченко Катерина, 10-ім кл., 15 років
Херсонський ліцей Херсонської обласної ради
м. Херсон
Радіонова Світлана Валеріївна, керівник клубу ’’Євростудії’’
Служіння іншим – це платня,
яку ми віддаємо за те, що живемо
на Землі.
М. Тофтул
Кравченко Катерина, 10-ім кл., 15 років
Херсонський ліцей Херсонської обласної ради
м. Херсон
Радіонова Світлана Валеріївна, керівник клубу ’’Євростудії’’
Служіння іншим – це платня,
яку ми віддаємо за те, що живемо
на Землі.
М. Тофтул
Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає – вона, по суті, є лише передмова до людини.
Відповідальність – це обов’язок, перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов’язок , честь і совість, життєва позиція – це міра

Доволі рідко ми згадуємо про особистості, які вписали славні сторінки у нашу історію. Однією з таких особистостей і був Джон Говард – вчений, гуманіст, мандрівник, філантроп, дослідник місць утримання ув’язнених.
Народився Джон Говард у 1724 році поблизу Лондона в сім’ї купця. Вивчав географію, природознавство, особливий нахил виявив до медицини. Багато мандрував країнами Європи, виступав за влаштування для народу лікувальних закладів, збудував на власні кошти кілька лікарень і будинків для літніх людей, видав працю „Звіт про основні лазарети Європи і дані про чуму”(1789).
Росію вперше відвідав у 1781 році, влітку 1789 року прибув сюди вдруге. На береги Дніпра уродженець Великої Британії прибув з тим, щоб вивчити причини масової інфекційної захворюваності солдатів та матросів гарнізонів і жителів Новоросійського краю. Деякий час він перебував у Кременчуці, звідки переїхав до Херсона, де й оселився. В той час лютувала епідемія тифу і Говард доклав багато зусиль для лікування хворих. Своєю діяльністю здобув загальну шану і любов жителів, відвідуючи хворих, він заразився на висипний тиф. Саме від цієї хвороби помер цей друг людей у січні 1790 році у віці 65 років.
Пам’ятних місць, пов’язаних з перебуванням Говарда в Херсоні, небагато. На вулиці Суворова ще наприкінці 50-х років минулого століття стояв двоповерховий будинок, де на мармуровій дошці зазначалося, що в цьому жив Говард. Кому і чому заважав цей історичний будинок? На це запитання відповіді немає…
Місце ж свого поховання філантроп визначив сам, уже тяжко хворим, у бесіді зі своїм співвітчизником контр – адміралом Прістманом, який служив на російському флоті. „Поховайте мене там, де я любив прогулюватися. Я не бажаю ні пам’ятників, ні написів, але хотів би, щоб на моїй могилі був встановлений сонячний годинник.”.
Воля покійного була виконана: його поховали на південній околиці від Херсона (нині село Степанівка). На могилі було встановлено пам’ятник – піраміду з написами по бокових поверхнях:” Жив для інших”, „ Робив здоровими інших”. Пізніше, років за 9-10, на надгробній плиті була викарбувана епітафія:” Спи спокійно, друг людей!”
Час не пожалів пам’ятник. Матеріалом, з якого він виготовлений, був неміцним. Якісь вандали украли погруддя, зроблене за посмертною ласкою Говарда; сонячний годинник теж зник.
1817 року цар Олександр 1 звелів:” Відновити пам’ятник, який був на могилі… з зображенням сонячного годинника”. Однак уже наступного року було вирішено поставити окремий пам’ятник – обеліск на околиці міста ” …, по дорозі, що веде в Миколаїв”, а не на могилі Говарда, як це передбачалось. Проте на місці поховання було відновлено пам’ятник за кошти одеських та херсонських поміщиків Мордвікова, Кобле, Дофіне та інших.
1831 року в Італії було замовлено пам’ятник. Його перевезли до Одеси, потім у Степанівку, на кладовище. На новому пам’ятникові теж були написи:” 1790”, „ Іван Говард”, „ Хто б не був ти, тут друг твій схований”. Гроші на спорудження огорожі навколо цвинтаря були особистим пожертвуванням генерал – губернатора Ільїнського.
В наш час на розі проспекту Ушакова і вулиці Пугачова розташований обеліск – пам’ятник Джону Говарду, який споруджено у 1818-1820 роках за проектом В. П. Стасова. Розпорядження про встановлення цього пам’ятника було зроблене імператором Олександром 1 під час перебування в Херсоні. Для захисту обеліска від дії вологи і морозів у 1827 році його покрили гарячим розчином оліфи і білил. З метою охорони від осквернення пам’ятник, споруджений на той час за межами міста, був обнесений кам’яною стіною, передбаченого проектом. У 1826-1828 роках пам’ятник був перебудований за проектом губернського землеміра П. Гречини і відкритий у червні 1828 року. Перебудова була істотною: обеліск піднято на висоту більше метра від попереднього рівня і в композицію був введений медальйон з барельєфом Джона Говарда. В роки громадянської і Великої Вітчизняної війни огорожа була частково зруйнована і відбудована в 1957 році. Довгий час монумент був занедбаний і лише в 1990 році його реставрували, відновили барельєф і сонячний годинник.